Класний керівник

02. 11 - 06.11. 20 р. - Тиждень протипожежної безпеки.

Пам’ятка для дітей з пожежної безпеки

Питання пожежної безпеки для дітей і підлітків дуже важливі, тому, батьки, вихователі дитячих садків і вчителі повинні приділяти належну увагу цьому питанню. Як правило, якщо виникає пожежа, то це трапляється раптово і вогонь поширюється дуже швидко. Не розгубитися в

такій ситуації неможливо, а якщо у дитини не досить знань, як поводитися при пожежі, то ситуація може виявитися плачевною. У цій статті ми будемо говорити про правила і пам’ятках з пожежної безпеки для дітей.

 

Що таке протипожежна безпека

Вивчення пожежної безпеки і навчання поведінці при виникненні критичної ситуації входить в загальноосвітній курс шкільної програми дошкільних закладів. Кожна мама невпинно повторює своєму малюкові, що сірниками грати не можна. Поступово ці істини закріплюються у мозку дитини, хоча іноді дітям хочеться перевірити, чому ж саме не можна чіпати сірники.

Виховуючи дитину, слід пояснювати йому, які дії можуть призвести до небезпечних ситуацій. Наприклад, деякі види ігор, перебування у небезпечних для життя і здоров’я місцях, можуть стати причиною пожежі.

Говорити з дітьми про пожежну безпеку слід, мало не з пелюшок. Вік 3-4 роки вважається оптимальним для того, щоб розповісти дитині ази пожежної «граматики».

Дитина має розуміти, чому пожежі небезпечні, шкідливий дим, і що гірше, вогонь або дим. Залишатися в палаючій квартирі або як-то (і як саме) з неї вибиратися. Чи варто намагатися гасити пожежу самостійно і кого покликати на допомогу, якщо вдома немає дорослих.

На всі ці питання у дитини повинні бути вичерпні відповіді, дозволяють приймати правильне рішення в критичній ситуації.

 

Як організувати заняття з пожежної безпеки з дітьми

Щоб організувати заняття з пожежної безпеки з дітьми, слід розуміти, яка аудиторія буде присутнім на цьому занятті: дошкільнята, школярі початкової школи, середнього або старшого ланки.

Важливим моментом є проведення бесід доступною для дітей мовою. Для дошкільнят будуть корисними розповіді, бесіди і заняття в ігровій формі, у формі казок, інсценувань.

Часто для малюків проводять заняття у формі невеликих вистав, а після вистави у групах обговорюються конкретні ситуації та моменти, пов’язані з пожежною безпекою.

Старшокласник повинен вміти:

• визначити «гарячі точки» або вогнища виникнення пожежі навколо будинку або в будинку;
• допомогти членам сім’ї вибратися з палаючого чи задимленого приміщення;
• вміти розробити план домашньої евакуації у разі пожежі;
• знати і вміти застосовувати на практиці основні дії з гасіння пожеж одягу та лікування опіків;
• знати і вміти застосовувати на практиці, як підготуватися до сезону лісових пожеж.

Пожежна безпека в побуті

Дотримання правил пожежної безпеки у побуті пов’язано з використанням електричних побутових приладів, газових пальників і займистих предметів. Для того, щоб уникнути виникнення пожежі вдома, батьки і педагоги повинні пояснити дітям вимоги щодо пожежної безпеки в побуті.

• Сірники, запальнички та інші предмети, за допомогою яких можна розпалювати вогонь не іграшка. Батьки повинні прибирати їх подалі від дитячих очей, а діти, якщо натрапили на подібні знахідки, ні в якому разі не повинні брати їх в руки.
• Не можна використовувати переносні електричні обігрівачі для сушіння білизни.
• Не можна залишати електричні прилади без нагляду, вони можуть стати причиною пожежі.
• Виходячи з дому, слід перевірити, чи вимкнені чи електричні прилади, газ і світло. Замикання або газова пічка можуть стати причиною загоряння.
• Під час відключення електрики багато сімей використовують воскові або парафінові свічки для локального освітлення приміщення. Діти з задоволенням спостерігають за танцює язичком полум’я і навіть грають з ним. Слід бути дуже обережними з палаючими свічками, так як незахищене полум’я може легко перекинутися на найближчі предмети і стати причиною загоряння.
• У квартирах з несправною або старої електричною проводкою не можна користуватися електричними приладами. Не можна перевантажувати стару проводку, оскільки вона може призвести до замикання і займання. Діти повинні знати про це.
• Розетки слід закривати спеціальними захисними екранами або насадками.
• Зараз практично у кожного школяра є мобільний телефон. Поясніть дитині, що залишати його на подзарядном пристрої без нагляду дуже небезпечно.

Всі перераховані вище правила більшою мірою стосуються батьків, оскільки їх обов’язком є забезпечення безпеки дитини. Що ж стосується самих дітей, то в цілях профілактики пожеж вони повинні усвідомити таке:

• сірниками, свічками, запальничками та іншим грати не можна. Якщо дитиною знайдено що-небудь з перерахованого, він повинен віддати свою знахідку дорослим.
• вмикати телевізор, комп’ютер, ноутбук без дорослих не можна (мова йде про маленьких дітей, які ще не досить добре освоїли ці гаджети).
• користуватися будь-якими електричними приладами без дорослих не можна.
• залишати без нагляду ввімкнені електроприлади не можна.

Якщо виникла пожежонебезпечна ситуація, то дитина повинна знати такі правила і вимоги:

• маленьким дітям самостійно гасити пожежу забороняється;
• у разі пожежі або задимлення приміщення, його слід негайно покинути (вибігти з будинку, квартири). Якщо такої можливості немає, слід вийти на балкон і голосно кликати на допомогу;
• покликати на допомогу сусідів (якщо батьків немає вдома), повідомити батькам про пожежу;
• попросити сусідів викликати пожежну бригаду або зробити це самому за телефоном 01;
• заборонено ховатися в палаючому або задимленому приміщенні під ліжками або в шафах;
• забороняється користуватися ліфтом під час пожежі, так як він може вийти з ладу із-за пошкодження електропроводки;
• якщо полум’я перекинулося на одяг дитини, він повинен падати на підлогу і катаючись, гасити її;
• дим небезпечний не менш вогню, тому для запобігання отруєння чадним газом особа під час пожежі слід прикривати мокрим рушником або серветкою.
  
  

18 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ

18 травня в Україні вшановують пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу.

18 травня весь світ згадує жахливі події 1944-го року, коли за вказівкою вождів тоталітарного режиму кримських татар, а з ними й представників інших національних меншин, примусово депортували у віддалені регіони Радянського Союзу.

Історична довідка

18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу. Український інститут національної пам'яті підготував  матеріали та архівні фото, присвячені цій темі.

11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». У ній наводилися претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. У реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

 Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь». Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 чоловік, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу» заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.

 Під час червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис. осіб на загальне спецпоселення, 6 тис. у табори управління резервів, 6 тис. до ГУЛАГу, 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також 2882 росіян, українців, циган, караїмів та представників інших національностей, яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.

 Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав Радянської армії. Протягом 1945-1946 рр. в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз’єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів – навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму. В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення.

 Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 р. «Про правовий статус спецпоселенців» відзначалося, що спецпоселенці користуються всіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них, голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а всі зміни у сім’ях повинні були доповідатися міліції у триденний термін.

 Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.

  З часу проголошення незалежності Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року Закон України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”.

 У 2016 році Верховною Радою України перейменовано 75 одиниць адміністративно-територіального устрою АР Крим та м. Севастополь, назви яких містили символіку комуністичного тоталітарного режиму. За рекомендацією Українського інституту національної пам’яті переважній більшості перейменованих населених пунктів повернуто історичні кримськотатарські назви, що стало практичною реалізацією передбаченого статтею 3 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» забезпечення Державою права депортованих осіб на повернення історичних назв населених пунктів, що були перейменовані за часів СРСР у зв’язку із здійсненням депортації.

Пропонуємо переглянути художні фільми про  

жертви геноциду кримськотатарського народу"

Хайтарма"https://www.youtube.com/watch?v=xtMlLuWmLPc та 

"Чужа молитва" https://www.youtube.com/watch?v=1DndXVraEX0

В Україні - День пам’яті та примирення

08.05.2020 08:04

У п'ятницю, 8 травня, в Україні відзначають День пам’яті та примирення, присвячений пам’яті жертв Другої світової війни.

Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства. Цей день присвячений пам’яті тих понад 80 мільйонів людей, чиє життя було обірване насильством світового масштабу, людям усіх рас і націй. Тим, хто загинув на фронтах, в окопах, і тим, хто загинув під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття.

Як відомо, 7 травня 1945 року був підписаний Акт воєнної капітуляції Німеччини, який набув чинності 8 травня о 23:01. З цієї нагоди цього дня в багатьох містах Європи та США були проведені велелюдні святкування. Однак, на вимогу Кремля, 8 травня 1945 року, о 22:43 за середньоєвропейським часом (о 00:43 9 травня за московським), у передмісті німецької столиці Карлсхорсті був підписаний ще один "Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини". По своїй суті він підтвердив аналогічний документ, підписаний днем раніше у Реймсі, і підтвердив час припинення вогню - 8 травня о 23:01 за середньоєвропейським часом (9 травня о 1:01 за московським)

У листопаді 2004 року, рішенням 59-ї сесії Генеральної асамблеї ООН, 8 та 9 травня було проголошено Днями пам’яті та примирення. У резолюції ООН пропонується державам-членам ООН, неурядовим організаціям і приватним особам відзначати один чи обидва ці дні - 8 і 9 травня - як День пам’яті усіх жертв Другої світової війни.

Асамблея також підкреслила, що ця історична подія підготувала умови для створення Організації Об’єднаних Націй, покликаної позбавити майбутні покоління від лихоліття війни, і закликала держави-члени ООН об’єднати зусилля у боротьбі з новими викликами і загрозами та зробити все можливе задля урегулювання всіх суперечок мирними засобами згідно зі Статутом ООН і таким чином, аби не піддавати подальшій загрозі міжнародний мир і безпеку.

В Україні День пам’яті та примирення встановлений згідно з Законом України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років". Таким чином, Україна розпочала нову традицію відзначення 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.

Цей день встановлений задля "вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, висловлення поваги усім борцям проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих".

Офіційне гасло пам’ятних заходів – "1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо". Символом Дня пам’яті та примирення з 2014 року є квітка маку. ЇЇ графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі.

Цього року, до Дня пам’яті та примирення 8 травня та до Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 9 травня, Український інститут національної пам’яті розпочинає всеукраїнську безстрокову акцію "Родинні історії війни". Аби взяти участь в акції, українцям пропонується опублікувати свою розповідь у будь-якій соціальній мережі під хештегом #РодинніІсторіїВійни та додати до тексту фотографію члена родини, чиєю історією ви ділитеся.